Субота, 18.11.2017, 19:21 | RSS
Меню

Опитування
Оцініть наш сайт
1. Добре
2. Відмінно
3. Непогано
4. Жахливо
Всього відповідей: 33

Сторінка психолога


Поради батькам

Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес.

  1. Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей;
  2. Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе;
  3. Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом;
  4. Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги;
  5. Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці;
  6. Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося;
  7. Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими;
  8. Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини;
  9. Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати;
  10. Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно;
  11. Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям молодшого віку.;
  12. Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини;
  13. Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами;
  14. Поясніть дитині, що сталося і що відбувається в цей момент;
  15. Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною;
  16. Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду;
  17. Чітко визначте для дитини правила поведінки;
  18. Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці;
  19. Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість;
  20. Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.

Рекомендації для батьків щодо профілактики посттравматичного стресового розладу в дітей

Дбайте про фізичне здоров’я дитини:

  1. намагайтеся не змінювати звичний режим її життєдіяльності, навіть за умови зміни обставин;
  2. збільшіть кількість часу для відпочинку, сну, а також контролюйте потік та інтенсивність подій, навіть якщо вони викликають у дитини позитивні емоції;
  3. підтримуйте з дитиною тілесний контакт; обіймайте її, тримайте за руку або гладьте по спині, плечах, голові. Незалежно від віку дитини, позитивні тілесні контакти дають їй змогу зняти напруження, відновити сили, упевнитися в тому, що вона не одна, поруч є рідні люди, які допоможуть і підтримають.

Ураховуйте особливості реагування дитини на стрес:

  1. пам’ятайте - рухова активність дає змогу дитині впоратися зі стресом, виплеснути його назовні, тому варто заохочувати такі його прояви, і водночас бути поруч, щоб забезпечити їй відчуття фізичної захищеності;
  2. спробуйте організувати активність дитини запропонуйте їй рухливу гру за певними правилами або "бій"; подушками, повітряними кульками, також можна разом потанцювати, пом’яти і порвати папір тощо;
  3. не наполягайте на фізичній активності, якщо дитина цього не хоче. Запропонуйте їй прийняти теплий душ або ванну, що також допомагають зняти напруження.

Дбайте про емоційну стабільність дитини:

  1. створіть удома атмосферу безпеки;
  2. не дозволяйте дитині дивитися телевізійні новини без дорослих — у будь-якому віці вона потребує пояснення подій та вашого ставлення до них;
  3. не водіть дитину в місця масового скупчення людей, оскільки цим ви підвищуєте рівень її тривожності;
  4. якщо сім'я вимушена змінити уклад життя, то пояснюйте дитині, для чого це потрібно, куди і навіщо ви йдете, що маєте роботи;
  5. дайте дитині зрозуміти, що ви серйозно ставитеся до її переживань.

Допомагайте дитині осмислити події:

  1. дитина не вміє мислити критично, вона не може правильно оцінити реальний стан справ. Тому навіть у підлітковому віці все сприймає на свій рахунок і схильна до перебільшень, схильна вважати себе в усьому винною, має потребу розуміти, що відбувається. Для неї важливо, чому батьки тривожаться, зляться, журяться, що діється в родині, у місті. Намагайтеся стисло і спокійно пояснити їй це, щоб у жодному разі не на-лякати;
  2. не заперечуйте її права переживати та осмислювати події, що відбули¬ся з нею, членами вашої сім’ї — не використовуйте вказівок на кшталт: «Забудь це!», «Не думай про це!»;
  3. не відмахуйтеся від запитань дитини висловами на кшталт: «Тобі цього не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити» тощо. Знайдіть слова, які будуть зрозумілими для дитини, не бійтеся показати, що ви теж боїтеся, хвилюєтеся. Вона не стане вас за це менше любити, навпаки — почне поважати іще більше;
  4. розмовляйте з дитиною про події, що сталися, стільки, скільки вона цього потребує. У кожній такій розмові акцентуйте увагу дитини на тому, що вона не сама, поруч є турботливі дорослі. Можна також розповісти їй про відповідні служби, зокрема, про центри психологічної допомоги, і фахівців, які допомагають людям. Якщо дитина висловить бажання, можна разом із нею відвідати такий центр. Часто лише саме розуміння того, що є люди, які допоможуть у скрутній ситуації, знижує рівень тривожності та вселяє впевненість;
  5. збагачуйте досвід дитини переживанням стресу опосередковано — читайте їй книжки, розповідайте казки чи історії, у яких ідеться про подолання героями страху, певних труднощів. Також варто розказувати дитині історії з життя родини, минулих поколінь. У такому разі наводьте приклади з життя тих бабусь чи дідусів, яких дитина любить, які є для неї авторитетом, тобто тих, складні або трагічні події в житті яких не спотворили їхню особистість;
  6. зверніть увагу дитини на те, що багато людей відчувають тривожність, страх, гнів, безпорадність, і що це — нормальні людські почуття. Однак не варто «застрягати» в них, слід шукати вихід, звертатися по допомогу. Навчіть дитину звертатися по допомогу і приймати її.

Надайте дитині можливість «виплеснути» стрес назовні:

  1. підтримуйте ігри, грайтеся разом із дитиною та заохочуйте її до гри. Якщо дитина грається в «майдан», «беркут», «війну», «переїзд», «хован¬ки», «терористів», «госпіталь» — це нормально. Такі ігри лякають до¬рослих, а для дитини це засіб зниження рівня емоційного напруження. Якщо надати дитині можливість вільно виражати свої переживання (саме це забезпечує гра), вона цілком «безболісно» може розв’язати кризову для неї ситуацію. У такому разі завдання дорослого — створи¬ти безпечні умови для гри;
  2. заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною, пластиліном — вони дають їй можливість «винести» свої переживання назовні у вигляді об-разів.

Шановні батьки! Дитині потрібна Ваша допомога щодня, особливо коли їй необхідно відновити внутрішню рівновагу. У цьому їй допоможе присутність поруч спокійного і впевненого дорослого, яким є саме Ви!

Запобігаємо загостренню психічного травмування дитини.

  1. Підтримка дитини в сімейному колі — основа її благополуччя. Якщо в дитинстві її люблять, емоційно підтримують батьки, рідні, дають можливість робити помилки та не сварять за них, то в дорослому віці їй буде легше долати стрес. Якщо ж дитина має відповідний негативний досвід, то їй буде складно розв’язувати стресові ситуації в дорослому житті. Адже дитині важливо бачити, що батьки підтримують та заспокоюють одне одного. Разом вони піклуються про дитину (дітей). Водночас одне одного підтримують брати та сестри.
  2. Дитині важливо відчувати, що її, окрім батьків, також підтримують люди похилого віку — дідусі, бабусі, інші родичі, — які пережили багато труднощів і стресових подій.
  3. Батькам варто намагатися бути спокійними, менше дивитися телевізійні новини, оскільки це може призвести до тривалого емоційного напруження, яке часто передається дитині.
  4. Слід уникати в присутності дитини емоційних обговорень трагічних подій, що відбуваються в країні, подробиць катувань і вбивств, ситуацій насильства.
  5. Варто частіше гуляти з дитиною на свіжому повітрі. Рухова активність, фізичні вправи позбавляють стану напруження та забезпечують позитивний настрій.
  6. Необхідно обов’язково звернутися до фахівця (практичного психолога, терапевта, невролога тощо), якщо в дитини часто змінюється поведінка, порушився сон, апетит; вона постійно неспокійна чи перебуває в пригніченому стані. Своєчасна психологічна допомога дасть змогу запобігти психічним розладам у дитини та появі можливих психосоматичних захворювань.

За матеріалами: "Видавничий дім МЦЕР, журнал "Практичний психолог : Школа" Інформаційний стенд"



ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДІТЯМ ТА СІМ’ЯМ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ В СИТУАЦІЇ ВИМУШЕНОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ

Місце і кордони.

  1. Батькам важливо позначити нове місце і його межі.
    «Ми зараз не вдома, ми живемо в родичів (або в поселенні). Тут є свої правила проживання, свої ритуали, своє внутрішнє життя. Нам потрібен час, щоб багато до чого звикнути ».
  2. Обговорити з дитиною, чим вона буде займатися, де гратиме, де може усамітнюватися.
  3. Важливо сказати дитині, що вона може чогось не знати і питати про нове.

Альтернативний дорослий або турботливий дорослий.

  1. Розповісти, до кого дитина може звернутися з різними питаннями.
  2. Хто може відповісти: «Де ви? Що робите? Коли повернетеся?»
  3. Альтернативні дорослі: сусіди, родичі, психологи, соціальні працівники, вчителі.
  4. «Нормально задавати питання дорослому, який може відповісти»

Ритуали.

  1. Домашня рутина – це кращий антистрес.
  2. Знайомі домашні ритуали створюють безпеку.
  3. Продовжуйте улюблені справи: читайте казки на ніч, влаштовуйте чаювання і т.д.
  4. «Добре пам’ятати і робити те, що ми любили завжди».

Перехідний об’єкт.

  1. Дитині складно переживати розставання з батьками.
  2. Улюблена іграшка, книга, гаджет можуть заспокоїти і відволікти дитину.
  3. Пояснити, як дитина може з Вами зв’язатися: подзвонити, написати смс.
  4. «Дитині важливо зберігати емоційний зв’язок, коли вас немає поруч».

Тілесний і візуальний контакт.

  1. Зустрічайтеся очима з дитиною. Зацікавлений погляд батьків: «Ти як? Як твої справи? »
  2. Більше обіймайте, беріть за руку, за плече, гладьте по голові.
  3. Дайте зрозуміти дитині, що ви відкриті і доступні для неї.
  4. «Нормально хотіти бути ближче один до одного. Дивитися в очі і обіймати».

Останнє:

«Говоріть про різне з дитиною, не бійтеся разом переживати різні почуття в період змін у вашому житті».

За матеріалами: "Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період конфлікту: навчально-методичний посібник. - К.: Агенство "Україна". - 2015

Вхід на сайт
Календар новин
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Пошук
Корисні посилання

Статистика відвідувань

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0